Солдат війни не обирає

Війна в Афганістані ще довго буде в серці людей.

Дата 15 лютого не позна­чена червоним у календарі, але кожного року про неї зга­дують тисячі людей, і не тільки ті, хто пройшов Афган, а й ті, хто чекав, вірив, споді­вався на повернення своїх близьких та рідних…

14 лютого  в актовому залі  Ізюмського професійного ліцею зібрались учні, викладачі, щоб вшанувати пам’ять тих, хто поліг у афганських ущеленах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим. На зустрічі були присутні  воїни-інтернаціоналісти, працівники ліцею Алфьоров Олександр Васильович , Попірний Анатолій Петрович, Поздняков Ігор Нікіфорович.

Цю зустріч було проведено на виконання Указу Президента України  від 12.06.2013 №329/2013 "Про проведення у 2014 році в Україні Року учасників бойових дій на території інших держав" .

На початку зустрічі  виступив Попірний Анатолій Петрович із вступним словом, коротко розповів про ті жахливі події.

25 років минає з дня виведення Радянських військ з Афганістану, 25 років як сивина покрила голови матерів, сини яких більше ніколи їх не обіймуть, 25 років болю, жахів серед ночі та голосного мовчання, яке розриває серця. Про це не говорять, це чорним серпанком лягло на долі мільйонів людей.

«Боляче згадувати розтерзані дні війни в Афганістані, проте ми пам’ятаємо й ушановуємо пам’ять тих, хто не повернувся, ми дякуємо за мир тим, хто повернувся з того пекла, і будемо в майбутнє нести мир, який, на жаль, дістався нам через кров наших співвітчизників».

Боляче дивитися назад, проте важливо пам’ятати про подвиг тих юнаків, яких після присяги вирвали з життя ворожі кулі, подвиг батьків, дідусів, які не скажуть рідним доброго слова, не поцілують малечу на добраніч через заміновані поля. Боляче, нестерпно, важко…Але ми дякуємо їм.

Бойові дії в Афганістані продовжувалися з 25 грудня 1979 р. до 15 лютого 1989 р. Ця війна тривала дев’ять років, один місяць і дев’ятнадцять днів. Більше півмільйона воїнів пройшли через пекло заворушень, а 15 051 громадянин Радянського Союзу не повернувся з війни. «Страшні факти, а ще страшніше було там перебувати. Проте головне – знати історію, вчитися на помилках попередників, нехай і трагічних, і будувати мирну державу, не вдаватися до насильства навіть у вирі сьогоднішніх подій».

Бої закінчуються, а історія вічна.  Велика подяка та низький уклін героям 1979-1989 років. У пам’ять про загиблих тремтить хвилина мовчання, а у думках присутніх лине мелодія:

Бой гремел в окрестностях Кабула,

Ночь сияла всплесками огня.

Не сломало нас и не согнуло,

Видно, люди крепче, чем броня.

Учасники театрального гуртка підготували театралізацію «Пам'ять серця», пронизливо під музичний супровід лунали слова ведучих –  Пирлика С., Гнойової О., Кокляр І., Клименко Г., а на єкріні демонструвались фільми тих подій. Зі сльозами на очах, затамувавши подих присутні слухали пісню «Непрошеная война» у виконанні учениці групи КС-311  Кокляр Ірини та пісні у виконанні майстра виробничого навчання Вєдєньова В.І.

Минають роки, але в памяті навічно зостанеться цей біль - Афганістан.