Мені всміхається Ізюмський наш  ліцей,

І відчиняє двері для освіти.

Гуртує він і здружує дітей,

Із ним усім нам просто й легко жити.

Я тут росту і пізнаю життя,

Новим турботам відкриваю душу.

Нові у серце входять почуття,

Високу честь яких я не порушу.

Тут вчителі, майстри – немов мої батьки,

Турботливі, і ніжні, і суворі,

На виручку приходять залюбки,

Підтримують у радості і в горі.

Збігають дні, о як збігають дні,

Ми спинимось прощально на порозі...

Ліцею наш, ти житимеш в мені,

Світитимеш в незвіданій дорозі.

Рідний мій ліцей, зі святом - з 90 річчям із дня заснування!

Нашому ліцею - 90, а мені – лише 16…Однак, скільки я себе пам’ятаю, стільки пам’ятаю я і ліцей. Адже  життя моєї родини  пов'язане з ліцеєм, а відтак і моє.

Багато років в нашому ліцеї працюють викладачем моя бабуся, Антоніна Миколаївна, та майстром і викладачем рідна тітка, Тетяна В’ячеславівна.

 Вперше мене залишили в ліцеї батьки на останньому  уроці у бабусі, коли мені було 5 місяців. Близько  1,5 років мені віддали до дитячого садочку поряд з ліцеєм. Я стала «донькою групи». Вранці мене не треба було будити. Досить було сказати: "Каріна, час на роботу", і я швидко починала збиратися, адже чекала на зустріч з дорослими друзями.

Зранку біля ліцею нас вже чекали дівчата та хлопці, які бажали пограти зі мною, відвести до садочка. Після садочку знову в ліцей, бо робочий день у бабусі ще не закінчився. Поки учні прибирали клас, бабуся проводила додаткові заняття. Мені подобалось приходити до класу,  сидіти  за партою і малювати, а після уроків крейдою щось  писати на дошці. До цього часу пам’ятаю стук крейди та його запах.

Заняття груп бухгалтерів і кухарів проходили в старому дерев'яному двоповерховому будинку біля залізничного ринку, там було завжди затишно і тепло. Проте сходинки на сходах були дуже круті і мені не дозволяли самій спускатися по них.

Коли  ліцею було відведено нове приміщення - будівля дитячого садка біля ІЗОШ-11, мене теж перевели в новий дитячий садочок поряд з ліцеєм.
Пам’ятаю, як бабуся разом з іншими викладачами і майстрами літом займалася ремонтом в новому корпусі і я постійно була поруч. Це приносило мені величезне задоволення. Намагалася допомагати всім, хоча мало від мене було користі. Зате як було потім приємно входити в нові кабінети. Як все було красиво!

Багато разів ходила з учнями ліцею на екскурсії, на концерти, кілька  разів  брала участь в художньої самодіяльності групи, ходила в похід до осіннього лісу. Дуже любила бувати також на  новорічних та інших святах в ліцеї.

У нашій родині пам'ятають смішний випадок. Приходимо додому, я кажу батькам: "У бабусі зовсім немає пам'яті. Щось розповідає дітям, потім забуває і знову розповідає." Ніхто не зрозумів. Через кілька днів бабуся знову веде заняття і починає диктувати. Раптом із задньої парти лунає мій голос: "Ну от, знову повторює. Я ж казала, що пам'яті у бабусі немає, а мені не повірили ... ". Всі дорослі до сліз сміялися..

І тепер, коли я вже стала ліцеїсткою,  я згадую той випадок,  коли ми на уроках не встигаємо щось записати за учителем і просимо повторити.

Більш всього мені подобається основній корпус ліцею. Він  на очах з кожним роком стає все кращим і кращим. Як змінилися за цей час навчальні кабінети, коридори, його територія ! Зараз це сучасний, естетично оформлений навчальний заклад. І щоб він став таким, працювали і учні, і працівник ліцею. Особливо багато зроблено учнями з груп мулярів. Молодці!

З п’яти  років моя тітка навчала мене працювати за комп'ютером. Закінчивши  9 клас ІЗОШ-4,  вирішила : «Тільки в ліцей! За роки навчання буду мати можливість отримати і повну середню освіту, і цікаву професію, таку необхідну в наш час». Саме в цей час в ліцеї був створений новий навчальний комп’ютерний кабінет і нова професія .

Я пишаюся своїм ліцеєм і обурююся, коли хтось пробує назвати його "​​бурсою". Пишаюсь своїм комп’ютерним класом!  Ми бережемо його, розводимо квіти, доглядаємо за ними.

Ліцей…   Моя друга домівка, моя родина, яка прийняла мене з благоговінням,  виховує з любов'ю… Ліцей - чудове місце. Кращого закладу в Ізюмі і шукати не варто. Ліцей дружний і щирий, тут йдуть на зустріч та завжди допоможуть.
Дітям тут подобається, буває багато цікавих заходів, життя проходить активно і насичено, не має часу для дурних думок і вчинків. Тут вчать мати свою точку зору, відстоювати свою позицію, бути громадянином.

Ліцей має прекрасних педагогів, досвідчених викладачів та майстрів виробничого навчання, які проводять цікаві уроки. Особливо мені подобаються уроки викладачів математики Бреуса Віктора Миколайовича, з хімії - Балугян Тетяни Валеріївни та української мови Ошурко Надії Вікторівни. Під їх керівництвом у учнів формуються власні погляди на складні проблеми, виховується почуття відповідальності. Прагне зробити учнів активними співучасниками навчального процесу викладач спецтехнології Жерліцина Тетяна Вячеславівна. Її уроки пізнавальні, різноманітні. У ліцеї навіть не дуже здібних учнів можуть навчити, проте потрібно, звісно, бажання самого учня.

Мені дуже  подобається займатися в гуртках художньої самодіяльності та спортивних секціях, брати участь в підготовці тематичних заходів, спортивних свят.

У мене багато друзів. Разом зі своїми друзями з учнівської ради робимо все для того, щоб життя в ліцеї було яскравим, насиченим, цікавим!

Моя перша виробнича практика відбулася в Ізюмському відділенні АТ «Банк Золоті ворота». З почуттям гордості я піднімалася по сходинках красивої будівлі банку. Мої колишні однокласники ще сидять  на заняттях в школі, а нас вже знайомили з порядком оформлення окремих банківських документів, навчали заповняти таблиці в електронному вигляді, створювати бази даних. Було цікаво на практиці використовувати отримані в ліцеї знання. Ми отримали високі оцінки за практику на виробництві і  з гордістю повернулися на теоретичні заняття. Я врозумила, що зробила правильний вибір, обравши дану професію.

В наш час кожний спеціаліст повинен вільно володіти комп’ютером. Гадаю, що знання економіки та бухгалтерського обліку також потрібні всім, хто бажає працювати в майбутньому в даній сфері.

Хочу отримати добрі знання і поступити на навчання до вищого навчального закладу з цієї спеціальності, щоб потім продовжувати сімейну традицію.

На передодні до 90-річчя з дня створення ліцею хочу побажати ліцею:

Нехай в ліцеї завжди звучить дзвінкий сміх і радість і всім тут щастить!

Всім відмінного здоров’я!

Нехай ліцей наш процвітає і далі!

З днем народження, любий ліцею!!!

Учениця групи КС-311 Шпіга Каріна